Сьогодні відео — скрізь. У телефонах, галереях, TikTok, кіно. Але не кожне відео — це відеоарт. І не все, що називають “арт”, таким є за змістом. Тож виникає питання: де проходить межа? Що відрізняє відеоарт від просто відео?
Ця стаття — спроба окреслити загальні риси того, що в професійному і мистецькому середовищі називають відеоартом, а що — ні.
Що таке відеоарт?
Відеоарт — це форма сучасного мистецтва, в якій відео використовується як художній медіум, а не лише як спосіб передачі інформації або розваги.
🔹 Основні риси відеоарту:
- Авторський жест або концепція — головніші за сюжет
- Відео не обов’язково має початок, кульмінацію і кінець
- Часто відсутні актори, класична драматургія, монтаж “за правилами”
- Тривалість і ритм можуть бути нелінійними або монотонними
- Відео не розповідає історію, а створює стан, простір, присутність
Що зазвичай НЕ вважається відеоартом?
🔸 Музичні кліпи
Навіть якщо вони дуже естетичні, їх головна функція — просування музики.
🔸 Рекламні ролики
Навіть найкреативніші. Їхня мета — комерційна, не художня.
🔸 Відеоблоги, інстаграмні рілс чи контент для соцмереж
Навіть з візуальною стилістикою — якщо головне в них споживання або лайк.
🔸 Кіно і телебачення
Може бути художнім, але це інша система: з іншим виробництвом, драматургією, завданням.
Важливо: не візуальна якість, а інтенція і контекст відрізняють відеоарт.
Де показують відеоарт?
- Виставкові простори (музеї, галереї)
- Бієнале, арт-фестивалі
- Онлайн-платформи для експериментального мистецтва (Vimeo, NOWNESS)
- Відеоінсталяції, проєкції у публічних просторах
- Менш часто — в кінотеатрах або стримінгах
Відеоарт ≠ жанр, це підхід
Відеоарт може бути:
- абстрактним
- документальним
- поетичним
- політичним
- звуковим
- тілесним
- цифрово-глітчовим
- одноминутним або 8-годинним
Його об’єднує не стиль, а погляд: бажання створити простір, а не подію. Відеоарт — це відео, яке не ілюструє, а пропонує досвід.
Висновок: мистецтво, що не спішить
Відеоарт — це відео, яке дозволяє не “подивитися”, а “пробути в ньому”.
Це не визначення раз і назавжди. Але одне зрозуміло точно: відеоарт — це не про формат, а про намір, контекст і спосіб існування зображення. Те, що дивиться не в об’єктив, а в саму можливість бачити.
