Я не знімаю кіно. Я знімаю, як дихає світ — повільно, безсюжетно, з паузами.
Мій блог — це нотатки з досвіду роботи з відео як з простором: де жест важливіший за дію, тиша сильніша за музику, а тіло в кадрі не грає, а просто є.
Мене цікавить, як відео може бути не про щось, а разом із чимось: із промінчиком світла, з тріщиною на стіні, з чужим голосом на диктофоні.
Я працюю з відео як з щоденником, з камерою як зі співрозмовником. У цьому блозі — фрагменти моєї практики, думки про присутність, рух, час, тіні та те, чого часто не помічають.
Пишу, бо дивитися — іноді недостатньо.