Сучасне візуальне мистецтво дедалі частіше розмиває межі між відео та кінематографом. Та якщо кіно претендує на художність і наративну цілісність, то відео нерідко прагне непомітності, функціональності, навіть механічності. Особливо це стосується монтажу. У відео він часто “невидимий” — не через майстерність, як у класичному Голлівуді, а через відсутність естетичної амбіції. Монтаж тут — не акт творчості, а технічний шов.
Що таке “невидимий монтаж”?
Термін “невидимий монтаж” (invisible editing) походить із класичного кінематографа. Це принцип, за якого монтаж непомітний глядачу, не відволікає від сюжету, не порушує ілюзію реальності. У відеопродакшні сьогодення цей підхід отримав нове значення: монтаж приховує не лише себе, але й будь-яку спробу художнього висловлювання.
Ролики для TikTok, інтерв’ю на YouTube, огляди товарів, навчальні курси чи корпоративні звіти — у них монтаж позбавлений суб’єктивності. Часто використовується лінійна структура, статика, мінімальні переходи, титри без акцентів. Такий монтаж — не стиль, а функція.
Чому відео не хоче бути кіно?
- Формат диктує темп: Відео в соцмережах або онлайн-освіті створюється швидко, масово й утилітарно. Тут не до метафор чи глибоких асоціативних рядів.
- Глядач як споживач: У масовому відео глядач — не співучасник, а клієнт. Головна мета — інформувати, розважити, переконати, але не зачарувати.
- Фрейм та алгоритм: Монтаж підлаштовується під алгоритми платформи: коротше, простіше, динамічніше. Звідси зникає простір для складних монтажних рішень.
- AI та шаблони: З розвитком автоматичного монтажу (від CapCut до Adobe Sensei), навіть творчі задачі часто вирішуються шаблонами. Монтаж стає ще більш “невидимим” — бо вже не має автора.
Коли невидимий монтаж — це добре?
У певних контекстах відсутність монтажної виразності — плюс. Наприклад:
- в інструкціях, де важлива ясність;
- у документальних записах (інтерв’ю, свідчення);
- у новинах, де монтаж не має порушувати довіру.
Проте, коли кожен жанр починає використовувати невидимий монтаж як “норму”, втрачається частина творчої ідентичності відео як мистецтва.
Невидимий монтаж як виклик для редактора
Монтажер перетворюється з автора на редактора. Його робота — не створювати, а “не заважати”. Це нова етика: відмовитись від “я”, щоб дати місце “іншому”. Проте межа між скромністю й автоматизмом дуже тонка.
Висновок: монтаж без монтажера?
Невидимий монтаж — це не погано. Але коли відео втрачає будь-яке авторське висловлювання, воно перестає бути “живим”. Мистецтво монтажу — це завжди діалог: з глядачем, з часом, з емоцією. І навіть якщо монтаж непомітний — він має бути присутнім як свідоме рішення.
