У традиційному розумінні камера — це очі, які спостерігають. Вона документує, фіксує, зберігає. Але що, коли сам акт зйомки стає подією? Коли знімати — означає діяти? У таких моментах камера перестає бути лише інструментом. Вона перетворюється на учасника, співавтора, перформативний жест.
Коли починається перформативність?
Зйомка перетворюється на перформанс, коли:
- не лише об’єкт у кадрі, а і сам процес зйомки є змістом
- камера стає тілом, що рухається, дихає, реагує
- присутність оператора відчувається як частина дії
- відбувається взаємодія між камерою, тілом і простором
- глядач усвідомлює, що бачить не “зняте”, а “здійснене”
Тіло + камера = єдине
У перформативній зйомці тіло оператора і камера нероздільні. Вони діють разом. Поворот камери — це не просто кадр, це жест тіла, яке дивиться. Камера вже не «спостерігає збоку», вона всередині події.
Коли я тримаю камеру — я не знімаю. Я присутній. Я беру участь.
Приклади: де камера — не просто спостерігач
🔹 Марина Абрамович – “Cleaning the Mirror”
Рука художниці миє скелет — камера повільно, тілесно слідує за жестом. Вона не знімає «зовні». Вона всередині тілесного акту.
🔹 Йонас Мекас – відеощоденники
Він не просто знімає життя — його камера живе разом з ним. Тремтіння, дихання, швидкість — усе відображає емоційний стан у моменті зйомки.
🔹 Відео-есе без монтажу
Коли один кадр триває і змінюється лише рухом тіла — це відео як дія, а не композиція. Такий підхід часто використовують художники, що працюють з перформансом, тілом, фіксацією присутності.
Камера як жест
У багатьох сучасних практиках сама поява камери в просторі вже є актом. Наприклад:
- запис камерою у публічному місці — втручання
- встановлення статичної камери на приватній території — виставлення межі
- трансляція — жест показу в реальному часі
У цих випадках зйомка — це форма взаємодії, не просто збір матеріалу.
Глядач як свідок процесу
Коли відео перформативне, глядач не «дивиться на результат», а стає свідком процесу, що відбувався між тілом, камерою й простором. Відео стає відкритим полем, де подія не фіксована — вона розгортається щоразу під час перегляду.
Висновок: бути — це знімати?
Зйомка — це не технічний акт. Це жест присутності.
Коли ми знімаємо не «щось», а «себе в дії», коли камера не просто спостерігає, а виконує, зйомка стає перформансом. Це не про запис події. Це про життя в кадрі як подію.
